Свято Ліхтариків

 «... Споглядаючи рух сонця вдень,

 ми можемо віднести до нього те,

що є корисним для нашомого тіла;

спостерігаючи за рухом сонця впродовж року,

ми можемо віднести до нього те,

що корисно для нашої душі» 

(Рудольф Штайнер «Свята року»)

Свята прикрашають наше життя. Їх завжди чекають з нетерпінням і дорослі, і діти. Свята - це особливо значуща частина дитячого життя, коли казка трохи стає реальністю. А в вальдорфської школі свята зовсім дивні. Вони не є чимось відокремленим, а відповідають річному ритму та зміні епох і пір року.

Підготовка до свята починається задовго до нього і складає ритм тижня і дня.

Ритм завжди був і буде однією з умов гармонійного та здорового життя. Не дарма в різних культурах існують обряди і звичаї на всі випадки життя, всі вони циклічні і відповідають змінам пір року. Саме від культурно-історичної спадщини і відштовхується річний ритм в вальдорфських школах.

Діти, батьки, вчителі та вихователі є одночасно організаторами і учасниками свят - роль глядачів тут, як правило, не передбачена. Свято - це дія, іноді і таїнство, де діти є активними учасниками.

Всі основні свята пов'язані з різними чеснотами - мужністю, добротою, вдячністю, любов’ю, співчуттям, вірністю ... Ці чесноти знаходять втілення в казкових, біблійних образах,  для них існують свої історії і сюжети, а також свої пісні.

Свята розвивають волю, сприяють моральному вихованню, дають можливість дітям пережити чудовий час, через них передаються традиції, знаходить вираз культура народів.

Рудольф Штайнер пов'язував свята з річним рухом сонця, а рух сонця протягом року - з душевним розвитком людини.

Таким чином, свята в вальдорфській педагогіці розглядаються не як окремі події, а як найважливіші зупинки на шляху, що проходить через весь річний кругообіг, та сприяють душевному розвитку дитини.

Кожна вальдорфська школа має свої традиції святкування річних свят. В тому числі і наша школа «Ступені». 

Свято Ліхтариків

Найтемніший час в році - перед приходом зими, перед тим, як випаде перший сніг. Листопад. Дні короткі, ночі - довгі і темні, на вулиці сиро, холодно, сонце зрідка проглядає крізь хмари. Природа, і ми разом з нею чекаємо зиму. Скрасити очікування і пережити темну і холодну пору допомагає  Свято Ліхтариків. Маленькі ліхтарики з палаючої всередині свічкою - символ добра і світла, нагадування про те, що зима не триває вічно, що настане час, коли знову прийдуть світло і тепло. Ці ліхтарики всі школярі роблять під час підготовки до свята, вони дуже різні, бо залежать від віку та смаку дитини.

Якщо на Святі Архангела Михаїла пробуджується власна воля людини в боротьбі зі злом, то на Святі Ліхтариків душа людина пробуджується нести діяльнісне добро в життя.

11 листопада - католики, а 25 жовтня - православні святкують день Святого Мартіна, якого називають Милостивим. Мартін вів дуже скромний спосіб життя, допомагаючи при цьому бідним і знедоленим людям. Знаменитий випадок з його життя став основою численних творів мистецтва - скульптур, картин. Ця історія розігрується іноді в спектаклі на Святі ліхтариків.

Одного разу взимку Мартін, будучи солдатом римської армії, побачив замерзаючого жебрака, що просив подаяння. Всі проходили мимо, не звертаючи на жебрака уваги і, сповнившись співчуття до нещасного, Мартін розрубав надвоє свій плащ і половину віддав йому. Вночі Мартіну було видіння, в якому Христос, одягнений в цю частину плаща, сказав йому: «Зігрівши жебрака, ти зігрів мене».

Мартін прожив довге життя і став одним з шанованих святих, його ім'я носить безліч храмів. Після смерті святого Мартіна люди часто влаштовували на його могилі процесії з запаленими вогнями, і це - одна з версій виникнення традиції вуличної ходи з ліхтариками.

Під час Свята Ліхтариків маленьких і дорослих об'єднує саме переживання - можливість серед темряви й холоду знайти і зберегти в собі частинку світла і тепла, яка допомагає зігрівати інших, бути добрим, чуйним, самовідданим, благородним, щедрим, уважнім та доброзичливим до людей. Все це і допомагає пережити холодну пору. Цю головну ідею свята виражає вистава, котра починається, коли на вулиці настають сутінки і закінчується тим, що її головні герої (це можуть бути як діти, так і дорослі) запалюють ліхтарики всіх глядачів в залі під ніжну класичну музику.

Після цього діти, батьки, вчителі виходять на вулицю c запаленими ліхтариками в руках і співають святкові пісні «Гори, ліхтарик»,  «Повсюду Бог огни зажег», «Ліхтарики», «В шатре небесном Бога», «Ліхтарик». Це незрівняне переживання – поєднання теплих вогиків у темряві та співу. Часто учні по дорозі  дарують перехожим - дітям або дорослим – ліхтарики,  щоб поділитись з ними своїм власним теплом і світлом. 

Ганна Довганюк