Для чого дитині ранній розвиток?

Головне завдання дитини першого семіріччя - пізнавати світ. Через відчуття: дотик, смак, запах, рух. Все це можливе, коли дитина обирає для себе вільну гру. Тоді вона вчиться ставити питання, які її хвилюють, робить свої відкриття. Дитини отримує власний досвід.

Що відбувається з дитиною, яку саджають за парту та замість реальних знань дають абстрактні поняття? Тоді реальний досвід дитини замінююь абстрактні поняття. Поняття, якими дитина оперує, але з якими не зв'язується. 

Чи потрібно дитині в 3 роки вміти рахувати та читати, коли вона ще не пізнала всі природні кольори та фактури? Чи правильним буде вчити її впізнавати цифри, коли вже скоро її природній інтерес приведе до таких вчасних запитань: хто сьогодні з'їв більше яблук? А скільки років дідусеві? А 90 - це багато чи мало? Ось тут живе математика, а не в клітиночках зошиту. 

І чи правильно вчити малечу читанню в 4 рочки? Або можна дочекатися, поки для неї стане очевидним зв'язок між літерами та тим, що вони означають? 

Тоді знову повернемося до питання: для чого дитині ранній розвиток? Чи не краще дати їй можливість грати і через гру пізнавати світ, створювати свою картину всесвіту та ставити запитання і вчасно отримувати на них відповіді? 

Так кому потрібен ранній розвиток дітей: дітям чи їхнім батькам? І чи не подмінюємо ми, дорослі, інтереси дітей власними амбіціями? 

Ми розпочинаємо серію публікацій про особливості розвитку дітей кожного семіріччя. Ми відповімо на питання:

• Чому бажано не вчити дитину писати до 7 років?
• Як на дітей впливає оточуюче середовище?
• Чому для дитини такий важливий ритм?
• Які завдання кожного віку і коли можна купувати енциклопедії?
• Чому так важливо читати книги за віком?
• Коли доречний інтелектуальний розвиток?
• Чому у вальдорфських школах та садочках багато мистецтв? 

Тож, краще підпишиться на оновлення, щоб не пропустити щось важливе. І пам'ятайте: обираючи садочок чи школу, ви обираєте не стіни, а здоровий розвиток своєї дитини. 

Читати далі

Цікавий шлях у пізнанні складних речей з Іваном Габовичем

Креслення, фізика, географія, інформатика - це живі науки, що допомагають дитині пізнати світ якнайкраще та якнайповніше. Але для цього їй потрібна людина, яка покаже цікавий шлях у пізнанні складних на перший погляд речей. 
Такою людиною в нашій школі став Ivan Gabovych Це вчитель, уроки якого надихають робити відкриття, досліджувати та спостерігати. Він - провокатор, завдяки якому інтерес до точних наук просинається у кожному. 

Читати далі

Дневник дистанционной работы вальдорфского учителя в условиях карантина

Этот текст ни в коем случае не методичка. Мой творческий дневник. Мои поиски, мои радости

Ну что же, продолжаю свой путевой дневник дистанционной работы вальдорфского учителя в условиях карантина.
Идет третья неделя эпохи математики. И это непросто. И это помощь родителей. Впрочем, как и во всем остальном.

Коротко о расписании, в котором живет весь, теперь ставший еще больше на родительский коллектив – 2 класс. Есть аспекты, влияющие на расписание: баланс здорового развития детей, возможностей родителей, технических возможностей моего дома и я, моя жизнь мамы четвероклассницы на карантине.
Каждое утро в 9-00 я присылаю задание в родительский чат: видео, фото, необходимые пояснения для родителей. Я стараюсь давать задания так, чтобы шел материал, не требующий дополнительных долгих объяснений. Идем на полученном ранее, и слегка добавляю немного нового.


Наши учителя английского и немецкого языков тоже ищут и дарят свои знания, свои душевные качества. Связываясь и задавая вопросы. Постоянно.

Творчество в условиях цифрового ограничения. Новые вызовы. Новые поиски. Каждое утро я отсылаю аудио с моим приветствием, пожеланием к новому дню, изречение. Изречение всегда одно и то же. Но день новый, новые акценты, поэтому изречение каждый день говорю снова. Это связь с детьми. И совместные дела. И связь детей друг с другом.

В 13-00 каждый день мы проводим онлайн конференцию в Зуме. Я выбрала для поддержки детей рисование форм, рассказывание историй, рисование восковыми мелками и чередую это, закрепив за днями недели. Мы делаем что-то вместе, наш маленький коллектив стремится и идет вместе дальше, несмотря на трудности.

Это творчество и то социальное, которое я строю с родителями ради детей. Мои родители помогают мне, сопровождая меня в конференции: создают приглашение, подхватывают и поддерживают деятельность детей, если меня выбивает из программы.

Столько творческих ходов пройдено – не поверите, а казалось бы, просто нажимай на кнопки и дело в технике. Но нет, поверьте, без человека все это не имеет смысла. Мы – взрослые, надеемся и верим, что делаем правильные шаги в здоровом развитии детей. Ведь вальдорфская школа для меня без социального-не наполнена смыслом. Это путь того коллектива, который доверил мне детей. Мы ищем. Радуемся.

У нас прошло два дня рождения. Дети захотели нарисовать открытки вместе. Конечно, можно было каждому и отдельно, но как весело интересно наблюдать, как дети затихают, слыша песенку, откликаются на свое имя, повторяют движения ритмической части – ведь всему этому надо было по-новому учиться.
И им важна эта встреча. И она сейчас не самая простая, и потому это небольшой урок, совсем немного, чтобы прикоснуться к совместной работе коллектива.

Сегодня был день, когда меня каждые три минуты выбивало из программы, а мы поздравляли мальчика с днем рождения. Но, о везение, я сразу сказала, что наш одноклассник хочет таинственный день рождения, чтобы мы не говорили, а записали все слова в открытку и сделали рисунок. А потом мамы и папы вышлют фото открытки имениннику. И все. Меня выбило. А дети творили. А мама, которая помогала мне сегодня, помогала мне понять обстановку. И все получилось.

И такие чудеса случаются каждый день. Есть план работы, но всегда есть что-то, что может пойти иначе. И так было. И теперь происходит. Такая наша жизнь 2 класса. Искать и радоваться. Вместе. Чего и Вам желаю, кому надо.

Этот текст ни в коем случае не методичка. Мой творческий дневник. Мои поиски. Мои радости. Моя ответственность в рамках коллектива одесской вальдорфской школы “Ступени”. Моя любовь. А истина всегда где-то рядом. Надеюсь на это. 

Наталья Бурилова

Вальдорфский учитель, 

основной учитель 2-го классавальдорфской школы "Ступени", Одесса

Журнал "Дитина Вальдорф", 16 квітня, 2020, 1:18

Читати далі

Великдень на карантині

Кожного року ми готували писанки у школі. Це ціла справа: обрати малюнок, нанести його, при цьому можна співати, обмінюватися думками та ідеями, слухати розповіді вчителя про традиції писанкарства.
Цього року ми не змогли зібратися разом аби робити писанки. Але це означає, що це може стати традицією кожної нашої родини. Можна розписувати яйця, а можна знаходити свої форми втілення Великодніх ідей. Навколо буяє весна, і її плоди так легко стають джерелом натхнення!
Карантин не відмінить Великодня. Але він точно може започаткувати нові традиції у вашій родині. 

Читати далі

Дякуємо за підтримку!

Вже місяць, як ми змінили звичний ритм життя на навчання на відстані. Але кожного дня ми намагаємося почути кожну дитину, побачити проблеми кожної родини. Бо школа - це не просто уроки, перерви та домашні завдання. Школа - це можливість розвиватися разом, допомагати одне одному, піклуватися про кожного. І ми бачимо, як батьки зараз турбуються про дітей, як дбайливо їм допомагають, супроводжують кожного дня.
Саме тому ми хочемо вам подякувати. За те, що ми йдемо пліч-о-пліч сьогодні, коли це так важливо. Адже саме зараз ми дуже сильно відчуваємо, що школа - це вчителі, діти і батьки як єдине ціле.
Дякуємо за підтримку!

Читати далі

Закохати в математику

Закохати в математику - завдання з зірочкою. Розібратися в логарифмах, відсотках, функціях, здавалося б, чоловіча справа. Але тендітній Тетяні Лагуновій вдається і перше, і друге. Її учні вступають до математичних факультетів, а сама вона з легкістю перетворює математику на мистецтво. Тетяна здатна у сході сонця побачити математичну красу. І з цим настроєм кожного дня вона іде до дітей. Іде ділитися з ними дивом математики. 

Читати далі