Але у вальдорфській педагогіці математика - це просто. Це не абстракція, це частина життя. Вона є у квітах, у зорях, у простих фігурах та навіть у картинах ізониттю. Саме тому для випускників вальдорфських шкіл математика - зручний інструмент, яким можна і треба користуватися.
Її спочатку приносять гноми в 1 класі. Вони вчать множити та ділити, складати та віднімати. Потім поступово, через рухи ритмічної частини, через волю діти вчать таблицю множення. Пізніше настає час побачити красу - і приходить епоха геометрії вільної руки. За нею - час точних вимірювань. З'являються чіткі мандали, форма, колір. І з тим - чітке уявлення про форму та об'єм. Потім поступово входять відсотки, формули, дробі... Діти ділять піцу на шматки, збирають моделі фігур, ліплять, переводять формули у щось не таке абстрактне. І так, поступово, крок за кроком впускають в своє життя таку страшну математику.
В старшій школі математика - не страшний набір абстрактних знань, а щось живе, прекрасне. І навіть більше. В 11 класі з'являється те, чого немає в інших школах - проєктивна геометрія. Це розділ математики, який перевертає уявлення про простір догори дригом. І допомагає дітям побачити іншу точку зору на світ. Так математика допомагає дорослішати, формувати власну думку, підбадьорювати у виборі власного шляху.
Так вальдорфська школа руйнує стереотипи про "гуманітаріїв" та "математиків". Бо справжню математику можуть зрозуміти всі. Адже математика - краса світу, що приймає чітку форму.