Якщо йти не шляхом пізнання у школі, де все побудовано на природньому бажанні дитини вчитися?
Шлях готових формул дуже ефективний. Результат видно швидко, він очевидний. Але що відбувається з дитиною? Вона забуває, що таке природній інтерес до навчання. Пошук нового більше не є внутрішньою проблемою. У школі, де багато пояснюють навіть до виникнення питання всередині дитини, процес навчання стає суто зовнішнім, а не внутрішнім. Дитина починає лінуватися на душевному рівні, шукати способи скласти предмет, а не вивчити, пізнати. Якщо ж в одній школі є вчителі з різним підходом, дитина, скоріш за все, обере того, де класичний підхід. Бо це легше.
Проте такий підхід діє неглибоко, поверхнево, перевантажує інтелект і не чіпає душевну сферу. Всередині дитини нічого не відбувається по відношенню до предмету, окрім "хочу-не хочу". Такий варіант можливий в старшій школі, коли професіонал іде до сформованої певним чином особистості учня. В середній та молодшій школі такий підхід руйнує систему авторитетів, систему внутрішньої мотивації дитини.
Результати роботи, що проводять вальдорфські вчителі протягом молодшої та середньої школи, помітні у старших класах. Вони глибокі, на рівні формування не тільки знань, а й особистості. І саме тому важливо обирати хай важкий, але цікавий шлях пізнання замість простого шляху "зубріння".
