Найзатишніше свято року - проходження різдвяної спіралі. Під спів янголів дитина йде до вогника в темряві, запалює свою свічку та залишає її в одному місці на зворотньому шляху. Так з кожною дитиною, яка пройшла спіраль, стає світліше навколо.
Вперше діти проходять спіраль в дитячому садочку. Це магія. Це диво. Це те, що неможна передати словами. Після дітей свою першу спіраль в школі проходять батьки. І всі турботи буремного життя в цей момент відступають.
Вже у першому класі діти чекають на свято спіралі, готуються до нього, питають, коли знову зможуть освітити темряву навколо. І так відбувається до Рубікону - 9 з половиною років. Після першої шкільної кризи вчитель сам вирішує, є в дітей відчуття очікування дива всередині чи свято відбудеться по-іншому.
Кілька років середньої школи це свято перестає бути таким важливим і стає теплим спогадом. А вже у 8-9 класі діти можуть стати янголами, які співають для інших. І чекають цього не менше, ніж колись чекали на проходження спіралі.
І от випускний клас. Все ніби повертається. Вже дорослі підлітки стають на кілька хвилин тими самими дітьми, що вірять у диво і йдуть всередину спіралі запалювати свою свічку. Вони чекали на цю можливість кілька років. Коло замкнулося. Очікування справдилися. Прийшов спокій.
Так традиції супроводжують життя дитини всю школу, даючи найголовніше: віру в майбутнє і відчуття стабільності, що стає базою на все життя.
І ще трохи - віри в диво. Що відбувається кожного року.
