Слідами нашої постановки

Ця історія почалася ще у вересні, коли ми обирали п‘єсу для постановки. Майже одразу зрозуміли, що будемо ставити «Лісову пісню» Лесі Українки. До співпраці долучили маму нашого класу - Юлію Федосєєву. Так і створилася наша невеличка команда: 4 учениці і 2 мами, одна з яких - вчителька класу, а інша - режисерка.

Це був неімовірний рік. Майже одразу ми зрозуміли, що хочемо повезти виставу до Дрездена, де зараз живе перша вчителька класу Юлія Фірсова. Почалися репетиції, а разом з ними - пошук можливостей для поїздки. І коли вистава народилася, прийшла відповідь від Громади християн Дрездена - вони готові нас прийняти та запропонували фінансову допомогу на купівлю квитків.

Це була неімовірна новина! Ми запросили доєднатися до нас однокласників, які виїхали з України. А Вальдорфська школа Дрездена запропонувала показати виставу і для учнів 7-х і 8-х класів.

І ось основний склад акторів вирушив до Дрездена. Це 4 учениці 8-го класу, один учень 5-го класу і 2 дорослих. Ми везли з собою 5 валіз костюмів і реквізиту! Але в Одесі залишилося кілька акторів, які допомагали нам в номерах. А також люди, які відповідали за світло та звук.

І тут сталося диво! В Дрезден приїхали родини наших колишніх однокласників. Всі вони стали величезною підтримкою нашій виставі! Хтось допомагав в побутових речах, хтось сів за світловий пульт, хтось - за музичний. А в наші номери ввійшли нові люди і одразу прикрасили її. І це унікальний досвід!

Дві вистави на різних сценах для різних глядачів, унікальний склад команди, що об‘єднав Україну, Німеччину, Норвегію та Польщу. Колосальна підтримка наших родин і німецьких друзів. Це справжнє диво, яке допомогло показати українську культуру в Європі. І довело, що немає нічого неможливого, навіть коли в класі 4 учениці. Головне - вірити і робити свою справу з любов‘ю!

Юлія Савченко, основний вчитель 8 класу