Почнемо з того, що перед кожною людиною завжди лежить різна книга. Так, формально вона має одного автора і одну назву, але фактично в одній і тій же книзі кожен побачить своє. І ось це побачене кожним і слід обговорювати на уроках літератури. Навіть якщо ви зайдете далеко від загальноприйнятого канона в своїх пошуках, діти все одно відчують закладену в книзі силу і мораль. Тільки почують її своєю мовою, підвергнуть своєму аналізу і зроблять справжні висновки. Так книга, яка здавалася спочатку занадто незрозумілою і повчальною, стає другом і місцем, звідки хочеться брати думки для обмірковування. А для того, щоб взяти участь у дискусії та мати над чим подумати, доводиться читати.
А ще краще спробувати пофантазувати. Що б сталося, якби я опинився на безлюдному острові із «Володаря мух»? Як би я описав Доріана Грея і які риси автора я б знайшов у героях книги? Які газети вийшли б на ранок після чергового вбивства в оповіданні Агати Крісті? На кого схожі герої улюблених книг? У процесі творчих пошуків народжуються прекрасні ілюстрації, інсталяції, схеми злочинів і цілі перфоманси. А інколи під впливом класичних книг народжуються свої твори - і це стає окремим річним проєктом.
Так хіба сучасні діти читають? Так, і з задоволенням!
