Путь зерна довгий і цікавий

Спочатку його треба посіяти. Для цього розпушують землю і обережно дають зерну знайти своє місце. Потім треба набратися терпіння: посіяне восени, зерно має набратися у землі сил, щоб тільки навесні дати сходи. Тоді ще ніжна травичка має напоїтися дощем, набрати енергію сонця, щоб дати життя колосу, єдиному і повному. Тоді колосся вигрівається на сонці і наповнюється. Сонце ніби передає йому свій колір і свою силу. І от тоді вже пшениця готова зробити нове зерно в землю. Цикл закінчується. Час збирати врожай.

Цей цикл, довжиною у цілий рік, сучасні діти не бачать. Вони відірвані від землі. Саме тому у вальдорфських школа відновлюють цей зв’язок, коли саджають у 3 класі своє маленьке поле, а потім збирають свій врожай. З цього зерна згодом діти випечуть свій хліб, і буде цей хліб найсмачнішим.

Так, маленькими кроками, діти відкривають для себе реальний світ з його закономірностями і традиціями.