Живий вогонь зігріває добре. Але найтепліше стає від щирого бажання розділити те, чим багатий, з іншими.
Легенда про святого Мартина, яку читають напередодні свята ліхтариків, ставить багато запитань. Коли я можу поділитися? Чим? З ким? І з якого імпульсу? І у день самого свята відбуваються дива.
9
клас ділиться виставою, яку готує для всієї школи. Старші класи і батьки супроводжують молодших у шляху через темряву. Всі діляться світом ліхтариків і шматочком булочки, яку отримують.
Імпульс свята трансформується протягом життя. З відчуття свята і казки в молодшій школі народжується благоговіння, яке у старшій школі трансформується у можливість ділитися з іншими. Для цього є безліч можливостей. 10 клас цього року обрав допомагати малечам, а наступного дня готувати булочки для школи, щоб поділитися з іншими. Готували і для себе, і для інших, раділи цій можливості побути разом і створити щось корисне і смачне.
Це тепло, яке протягом 11 років закладається вчителями, проростає у емпатію і спроможність побачити інших і їхні потреби. І хіба це не головне надбання дитини у ці темні часи?
